Електроізоляційні лакотканини виготовляють шляхом просочення тканини відповідними лаками з метою надання матеріалу певних діелектричних властивостей. В результаті виходить гнучкий, тонкий, в деяких випадках досить еластичний і матеріал, що розтягується, з обох боків покритий міцною лаковою плівкою.

Електричні властивості лакотканини в основному визначаються видом і якістю лакових плівок, а механічні переважно властивостями тканинної основи.
Нагрівостійкість та вологостійкість залежать від виду тканини та лакових плівок. Для виготовлення лакотканини використовують бавовняні, натуральні шовкові, капронові, скляні тканини та просочувальні склади на масляних, бітумно-масляних, поліефірних, поліефірно-епоксидних, кремнійорганічних, гумових, фторопластових та інших основах.

Така різноманітність матеріалів, що застосовуються, пояснюється широтою використання лакотканини. Вони застосовуються в електромашинно- і апаратобудуванні у вигляді всіляких гнучких елементів - міжшарова, пазова ізоляція, обмотка секцій, стрижнів, проводів тощо, що працюють у різних середовищах: на повітрі зі змінною вологістю, включаючи тропічну, в маслах різного складу та температури , у хімічно агресивних середовищах.

У маркуванні лакотканин прийнято такі умовні позначення:

• літера на першому місці - Л – лакотканина;
• літера на другому місці - матеріал тканинної основи: К – капронова тканина; Ш – натуральна шовкова тканина; C – склотканина;
• літера на третьому місці - зв'язуюче: М – масляне; К – кремнійорганічне; Р – резинове; П – поліефірне і т.п.;
• літера на четвертому місці - інші властивості: М – маслостійкість; Л – липкість; С – підвищені діелектричні; К – для композиційних матеріалів;
• цифра після літерного маркування - нагрівальна стійкість в градусах Цельсія.

Лакотканини поставляються намотаними на картонну гільзу в рулонах різного метражу та упакованими в парафінований та обгортковий папір.